Aлександра, 50 - 28 марта 2009 13:45

Нехай мені доля вготовила муки
Не камінь на плечі,а цілий обвал.
Я буду щаслива і в смутку розлуки
Я буду молитись на свій ідеал.
Нехай моя доля знедолено плаче,
Карає і мучить нестерпним життям.
Я -все-таки сильна!
Я щось таки значу!
Я світ цей дивую вродливим дитям!
Накотяться біди-повинна здолати
Підкрадеться туга-повинна мовчать
Немеркнуче світло:Я-жінка,Я-мати!
Запалена Богом одвічна свіча
і хто мене кине- покинутий буде.
Хто словом осудить,осудиться сам.
Земна і небесна, такою пробуду
такою достанусь, грядущим вікам.

• 
• 
•