Jan, 38 - 25 июля 2006 15:54

Душа Тобою тяжко відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли міражі.
І як ми будем, ЯК ТЕПЕР МИ БУДЕМ?!
Такі вже рідні і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
воно лишилось на усе життя.

• 
• 
•