Your Dream, 70 - 10 мая 2011 07:19

[FONT=Impact][COLOR=red][SIZE=+1]Весна кохалася з дощем...
Він пригортав її так сміло,
Та цілував – іще, іще...
Аж небо стиха буркотіло.

Він пестив лагідністю див
Найменші бруньочки любові.
На землю ніжністю стелив
Зелені кúлими шовкові.

Дрібненьким листячком вона
Мережила сором’язливість.
Він шепотів: Моя! Весна...
За що мені ця дивна милість?

Неначе щастя оберіг –
Твоя любов невинно-чиста...
І розсипáвся їй до ніг
Дрібними краплями намиста.


Весна дощеві віддала
Пелюстки найніжніших квітів,
Бо як, скажіть, вона могла
Його безумство не любити?[/SIZE][/COLOR][/FONT]

• 
• 
•