Юра, 80 - 5 мая 2011 13:51

Двоє діток - дівча років восьми і хлопчик років дванадцяти - обганяють мене на роликових ковзанах.
Почув, як вона повчає:
- Ти, коли будеш говорити з Вітьою, не питай, хто його батько, бо в нього його нема...
Вони поїхали, а в мене ще довго щеміло серце. Не знаю, чи то мати навчила дівчинку отакої людяності, співчуття, я б сказав, боязні завдати комусь душевного болю, чи то вона сама собі зробила такий висновок (а малі діти бувають набагато мудрішими від нас, дорослих), але мав радість від того світла і тепла, якими відгукнулася моя зчерствіла від сьогоднішньої буденності душа на почуті слова...

• 
• 
•